/Files/images/64900478.jpg Перші 7 років дітей треба любити, ще 7 років – виховувати, наступних 7 років – бути їм найкращим другом. А потім – відпустити і молитися, щоб у них було все гаразд.

Тематика бесід з батьками

Орієнтовна тематика педагогічно-посвітницьких бесід з батьками

1. Вікові особливості учнів, їх урахування у сімейному вихованні. Індивідуальний підхід у вихованні дітей. Педагогічна тактовність батьків у вихованні. Знайомство з освітніми програмами. Створення в родині сприятливих умов для навчальних занять. Роль батьків у наданні допомоги дітям у навчальній роботі.

2. Особистий приклад і авторитет батьків у сім’ї. Авторитет батька у вихованні дітей. Турбота про формування основних моральних якостей особистості учня з урахуванням фізіологічних і психічних особливостей підлітка. Допомога батьків у прищеплюванні дітям почуття обов’язку, поваги до старших, батьків, моральних традицій сім’ї.

3. Роль сім’ї у зміцненні здоров’я, нервової системи, підвищенні працездатності дитини. Допомога учню в організації систематичних занять фізкультурою та спортом. Особиста гігієна, профілактика захворювань. Взаємозв’язок фізичного виховання з розумовою роботою, трудовим і естетичним вихованням дитини.

4. Запобігання шкідливим звичкам у підлітків. Профілактика вживання наркотичних речовин. Антинікотинове й антиалкогольне виховання. Приклад батьків у подоланні цих звичок. Формування навичок культурної поведінки. Узгодженість дій сім’ї і навчального закладу у вихованні високих моральних якостей, духовності, гуманності. Сутність духовного світу дитини, шляхи його формування й розвитку. Виховання відповідальності за свої вчинки, нетерпимості до жорстокості, до аморальних-вчинків.

5. Питання статевого виховання. Профілактика розповсюдження ВІЛ-інфекції. Формування високоморальних відносин між юнаками та дівчатами, заснованих на взаємній повазі. Виховання шанобливого ставлення до дівчини, жінки, матері. Вплив мікроклімату в родині на виховання синівського обов’язку, якостей сім’янина.

6. Значення правового виховання у формуванні громадської зрілості підлітка, переконань, норм і правил поведінки. Роль сім’ї у визначенні життєвого шляху, соціальної адаптації дітей, виявлення психофізіологічних особливостей і схильностей підлітків до певних видів праці, самовизначення й вибору життєвого шляху. Трудове виховання, формування трудових навичок і вмінь.

7. Контроль батьків за організацією дозвілля і позанавчального часу учнів. Спільне дозвілля батьків та дітей – важливий фактор виховання. Залучення учнів до занять у гуртках та спортивних секціях. Дружба в житті людини. З ким дружить ваша дитина?

Орієнтовна тематика просвітницьких бесід з батьками в юридичному аспекті:

Закони України та державні нормативно-правові акти, що регулюють права та обов’язки дитини.

Відповідальність за порушення правил безпеки руху та експлуатації автотранспорту.

Робота служби у справах неповнолітніх. Заходи впливу і порядок їх застосування.

Кримінальне законодавство про боротьбу з наркоманією.

Відповідальність за втягування неповнолітніх в пияцтво.

Причини і наслідки тютюнопаління, алкоголізму і наркоманії.

Профілактика безпритульності і правопорушень неповнолітніх.

Законодавство України про майнові права неповнолітніх.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх. Зустріч з працівниками КМ у справах неповнолітніх.

Відповідальність за співучасть у злочині.

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в межах сучасного законодавства.

Відповідальність за дрібну крадіжку

Поняття і ознаки групового злочину.

Відстрочка виконання вироку неповнолітньому – особлива форма реалізації кримінальної відповідальності.

Судовий захист прав дитини.

Особливості вікових криз

Батькам про кризи та стабільні періоди розвитку дитини

Розвиток дитини є нерівномірним. На одних етапах зміни у дитячій психіці відбуваються повільно та поступово ( стабільні періоди ), на інших - бурхливо і швидко (кризові періоди). Послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Незначні та малопомітні для оточення зміни під час довгих стабільних періодів зумовлюють появу вікових новоутворень внаслідок якісних стрибків у розвитку під час криз.

Періоди розвитку Кризові були відкриті емпіричним шляхом, причому несподівано (криза семи, трьох, тринадцяти, першого року і, нарешті криза новонародженості). За влучним висловом Л. Виготського, якби кризи не відкрили емпірично, їх необхідно було б сформулювати теоретично.

Під час кризи дитина за дуже короткий термін змінюється у своїх основних рисах. Це революційний, бурхливий, стрімкий перебіг подій як за темпами, так і за змістом змін, що відбуваються.

Для кризових періодів характерні певні особливості :

  1. Їх межі вкрай невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, важко визначити дуже її Момент початку й завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише в середині цього етапу.
  2. Апогей кризи для дитини виявляється у зміні поведінки дитини, її "важковиховуваності". Дитина ніби виходить з під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко знижується успішність у школі та працездатність, зростає кількість конфліктів з оточенням. Внутрішнє життя пов'язане з болісними переживаннями.
  3. Розвиток під час кризи має переважно негативний характер. На відміну від стабільних періодів, тут відбувається швидше руйнівна ніж творча робота. Дитина не стільки здобуває, скільки щось втрачає з надбаного нею раніше. Водночас у критичні періоди спостерігаються й конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень, що мають перехідний характер і не зберігаються надалі у тому самому вигляді (наприклад, автономна мова однорічних дітей).

Хоча дошкільний вік дитини починається з трьох років, сучасні батьки віддають дитину до навчального закладу набагато раніше. А спеціалізовані групи-ясла сприяють швидкій адаптації дитини до умов дошкільного закладу. Тому необхідно пам'ятати про вплив всіх кризових періодів на розвиток дитини.

Криза підліткового віку

Підлітковий вік посідає особливе місце у віковій періодизації, тому що в п'яти із одинадцяти класів середньої школи вчителі мають справу з підлітками.

Підлітковий вік, або отроцтво, - це період життя дитини між 10-15 роками. Підліток - це учень 5-9 класів середньої школи. Цей етап - один з найвідповідальніших у розвитку людини і підготовки її до життя. Ще В. О. Сухомлинський вважав, що більшість найгостріших, найважчих проблем, які завжди хвилюють вихователя, пов'язані з вихованням підлітків.

Д. Б. Ельконін характеризує підлітковий період так:

1. Основною для цього періоду стає суспільно корисна діяльність.

2. З'являється прагнення до дорослості й самостійності; критичне ставлення до оточуючих; самовизначення; уміння підпорядковувати свої інтереси нормам колективного життя.

3. Діяльність (навчальна, організаційна, трудова, пізнавальна) спрямована на систему ставлень інших до неї.

Розвиток підлітка - це початок пошуку себе, свого унікального "Я". Це шлях становлення індивідуальності. Як часто батьки помиляються у вихованні своїх дітей, коли говорять дитині: "Не виділяйся, будь такою чи таким, як усі". У психології цей період називають періодом "зашумлення" психіки, за ним настає період упевненості і рівноваги. Ці роки майже завжди хворобливі. Адже в цей час виникають проблеми між батьками і дітьми.Багато хто вважає, що завдання батьків у цей період - стримувати статевий інстинкт дитини. Ця думка помилкова, і нерідко призводить до нових проблем.

Що ж є найсуттєвіше для дитини в цей час? Виявляється, ось такий ланцюжок: Любов - Довіра - Розуміння - Підтримка. Як кажуть гумористи, із кожним поколінням діти стають усе гіршими, а батьки все кращими, отже, гірші діти стають кращими батьками.

Фізичне здоров'я дитини - запорука її успіхів у навчанні. Стан фізичного здоров'я і темпи статевого дозрівання дітей різні. Вони суттєво впливають на особистісний розвиток дитини. Чим раніше починається процес статевого дозрівання, тим швидше він протікає.Якщо дозрівання починається у 12 років - процес дозрівання триває 2 роки; у 13-13,5 років - 3-3,5 роки; у 15 років - 5-6. Ці розбіжності щодо типів дозрівання - причина багатьох непорозумінь і переживань.

За що і проти чого веде боротьбу дитина в перехідному віці? Насамперед за те, щоб перестати бути дитиною; за фізичну і психічну недоторканність; за самоствердження серед однолітків; проти зауважень, обговорень, особливо іронічних, з приводу її фізичної дорослості.

Правила, яких мають дотримуватися батьки підлітка:

- Допомогти дитині знайти компроміс душі і тіла;

- Усі зауваження робити в доброзичливому тоні, без ярликів;

- Ознайомити дитину з призначенням і функціонуванням організму;

- Варто пам'ятати, що поки розвивається тіло дитини, хворіє і чекає допомоги душа.

Підліткову психіку іноді називають періодом "гормональної глупоти". Пошук і становлення свого "Я" - це вивільнення від впливу дорослих і спілкування з однолітками. У родинах, де панує повага, де кожен має право голосу, знає свої права та обов'язки, реакції емансипації проходять м'якше й породжують менше конфліктів.

Що повинні зробити батьки, щоб зберегти любов своїх дітей?

  • У самостійності дитини не слід бачити погрозу.
  • Пам'ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.
  • Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно, - зробіть так, щоб вона сама захотіла цього.
  • Не переобтяжуйте дитину опікою і контролем.
  • Не створюйте "революційну ситуацію", а якщо створили, вирішуйте її мирним шляхом .

Поради щодо встановлення довіри між батьками і підлітком в кризовий для них період:

  1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти й прийняти його; не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою.
  2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Спробуйте переконати його, що даний стан тимчасовий і швидко мине. Виявіть співчуття й покажіть, що ви поділяєте й розумієте його почуття.
  3. Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка.
  4. Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможе йому повірити в його сили.Головне правило роботи з дітьми - не нашкодити.
  5. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, звичайно, хочу допомогти.
  6. У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний, як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі.
  7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в нього.
  8. Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось насторожило в поведінці підлітка.

Кiлькiсть переглядiв: 192

Коментарi